Савченко В.А. - Павло Скоропадський — останній гетьман України
Автор : Савченко В. А.
Название : Павло Скоропадський — останній гетьман України
Худож.-оформлювані Б. П. Бублик, В. А. Мурликін
Харків: Фоліо, 2008.— 380с.
Серия Історичне досьє
ISBN 978-966-03-4058-9
PDF    10,5 MB
Язык : Украинский
Качество: сканированные страницы + текст

Нова книжка відомого історика В. Савченка присвячена Павлу Скоропадському, останньому гетьману України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи Громадянської війни. Кавалергард і генерал, найбагатший поміщик, плоть від плоті вищого світу Петербурга, що успішно робив кар’єру й особисто знав імператора, він волею долі стає диктатором України. Оцінювати гетьмана Скоропадського можна і як «лиходія», і як «праведника», але саме своєю неоднозначністю він і цікавий. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін — другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.
Правління Скоропадського ґрунтувалося на парадоксах. Бойовий генерал, що воював проти германців, — ставленик Німеччини, щирий прибічник Антанти — союзник її ворогів, людина російської культури — фундатор українізації та створення української церкви, монарх — супротивник монархізму, що ледве не очолив революцію проти самого себе . цей ланцюжок можна було б продовжити, але не підлягає сумніву той факт, що гетьманська Україна у кривавому 1918-му стала землею порятунку для десятків тисяч утікачів із сусідньої країни «перемігшого червоного терору». Олексій Толстой, Бунін, Булгаков, Теффі, Вертинський . і ще багато-багато інтелігентів, службовців, буржуа, генералів, священиків урятувалися в «благодатній» гетьманській Україні від неминучої загибелі у «червоних пазурах». Генерал Врангель писав про гетьманську Україну: « .серед моря анархії на всьому величезному просторі Росії начебто утворився перший міцний острівець».
Оцінювати гетьмана Скоропадського можна і як «лиходія», і як «праведника», але саме своєю неоднозначністю він і цікавий. Гетьман був не людожером і не зразковим злодієм , скоріше оперетковим повторенням свого славетного пращура. Несподіваним поверненням Середньовіччя в епоху модернізації. Він був різним, умів обманювати й нападати, прощати і співчувати, але чи вмів він бути щирим?

ЗМІСТ

Вступ .3
Розділ 1. Родинні чесноти та родинні таємниці 6
Розділ 2. Від корнета до генерала (1893—1916) 18
Розділ 3. У вирі революції (лютий—липень 1917 р.) 36
Розділ 4. З революцією чи проти? (середина липня — початок жовтня 1917 р .) 56
Розділ 5. Отаман козацтва — генерал Української республіки (жовтень—грудень 1917р.) .66
Розділ 6. Заколотник у пошуках сили (січень—квітень 1918р.) 93
Розділ 7. Квітневий переворот ( 12—29 квітня 1918 р .) .123
Розділ 8. Нові люди «нового середньовіччя» гетьманської влади. 146
Розділ 9. Перший місяць нової влади (травень 1918р.) .180
Розділ 10. Вороги внутрішні та зовнішні .211
Розділ 11. Літня «стабільність» (червень—cepneHb 1918 р .) 234
Розділ 12. Зміни орієнтирів (вересень — 13листопада 1918р.) .270
Розділ 13. Падіння гетьманату ( 14 листопада — 14 грудня 1918 р.) 302
Розділ 14. Поневіряння фанатика влади (1919—1945) 340
Історична література, документи та спогади .376



Вы уверены, что ссылка не рабочая?